орудар
ОРУ́ДА́Р, ору́даря́, ч., рідко.
Керівник, розпорядник; верховода.
Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна (А. Кримський);
Другого ж таки дня вчителеві не дали дров .. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)