орудка
ОРУ́ДКА, и, ж., діал.
Справа (перев. дрібна, незначна).
Одного вечора, біжучи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (І. Франко);
Сусіди мої все люди або хворі, або заняті [зайняті] коло хворих, то їм не дуже вигідно робити мої орудки (Леся Українка);
Щоб її [Маланку] побачити, став [Лукин] частіше до тітки заходити, та все ніби за якоюсь орудкою (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)