орудка
ОРУ́ДКА, и, ж., діал. Справа (перев. дрібна, незначна).
Одного вечора, біжучи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (Фр., VIII, 1952, 382);
Сусіди мої все люди або хворі, або заняті коло хворих, то їм не дуже вигідно робити мої орудки (Л. Укр., V, 1956, 428);
Щоб її [Маланку] побачити, став [Лукин] частіше до тітки заходити, та все ніби за якоюсь орудкою (Кобр., Вибр., 1954, 192).
Словник української мови (СУМ-11)