орчик
О́РЧИК, а, ч.
Дерев'яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжі; барок.
Никодим Динька, наспівуючи лише одному йому відому пісеньку, ретельно вистругував орчика (М. Зарудний);
Повільно.., поскрипуючи ярмами, рушили воли, прогуркотіли орчиками коні (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)