осатаніло
ОСАТАНІ́ЛО, розм.
Присл. до осатані́лий 2.
– Не вчи мене, скажу тобі! – крикнув він осатаніло... – Не вчи! (Д. Бедзик);
Тимко .. заливається від сміху, дивлячись, як Марко осатаніло вистрибує на одній нозі і розмахує брилем (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)