осатаніло
ОСАТАНІ́ЛО, розм. Присл. до осатані́лий 2.
— Не вчи мене, скажу тобі! — крикнув він осатаніло... — Не вчи! (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 117);
Фашисти осатаніло.. рвались на схід, сподіваючись блискавично виграти війну (Цюпа, Назустріч.., 1958, 186);
Тимко.. заливається від сміху, дивлячись, як Марко осатаніло вистрибує на одній нозі і розмахує брилем (Тют., Вир, 1964, 274).
Словник української мови (СУМ-11)