оселище
ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с.
1. рідко. Місце поселення.
Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Іван Ле).
2. заст. Селище (у 1 знач.).
[Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові .. Як ті ченці, що світу відреклися, Так і вони зреклись утіх сім'ї І на межі оселищ християнських Самі себе на службу прирекли (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)