осиплий

ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. до оси́пнути.

Осиплий від співів голос.

2. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий.

– Несу! – обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. осиплий — оси́плий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. осиплий — ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий. — Несу! — обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (Коцюб., II, 1955, 366).  Словник української мови в 11 томах