оситняг
ОСИТНЯ́Г, у́, ч.
1. Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг.
Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний);
Він полетів сторч голвою вниз, важко плюхнувся в .. заросле оситнягом баговиння (О. Гончар).
2. Те саме, що оситня́к.
Місцями кругом озера .. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (І. Нечуй-Левицький);
Мої очі запримітили якийсь ледве відчутний рух між високими стеблами оситнягу (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)