оситняг
ОСИТНЯ́Г, у́, ч.
1. (Неlеосhаrіs R. В r.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг.
Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Мирний, І, 1954, 248).
2. Те саме, що оситня́к.
Місцями кругом озера.. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (Н.-Лев., II, 1956, 226).
Словник української мови (СУМ-11)