ославлений
ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до осла́вити.
Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір... (К. Гордієнко);
Чи можеш ти, о душе моя злонещасна, Не зазнати такої ж кари, Як смоковниця.., ославлена в притчі (І. Драч).
2. у знач. прикм. Славний, славнозвісний.
Муж той звався Кирило Петрій і був родом .. з села Перегинська, ославленого місця уродження капітана опришків Довбуша (І. Франко);
Семен Лодиженко спеціально приїхав у Наманган до нього, до ославленого Саїда Алі Мухтарова, щоб забрати його й повезти на Голодний Степ (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)