осоння
ОСО́ННЯ, я, с.
Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
Виїхали вони тільки о дев'ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (З. Тулуб);
Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)