осоння
Я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.
А впораюсь — раптом вирветься
Чевоним осонням,
Червоною стрічкою мітяться
Кола агоній. (Т.1, кн.2:36);
І чиїсь порожні
ступні, прокладені іще допіру,
аж сині на осонні. (ЧТ: 169).
Словник поетичної мови Василя Стуса