осоння
ОСО́ННЯ, я, с.
1. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
Виїхали вони тільки о дев’ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (Тулуб, В степу.., 1964, 91);
Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Мушк., День.., 1967, 28).
2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.
Словник української мови (СУМ-11)