осоння

Я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.

А впораюсь — раптом вирветься

Чевоним осонням,

Червоною стрічкою мітяться

Кола агоній. (Т.1, кн.2:36);

І чиїсь порожні

ступні, прокладені іще допіру,

аж сині на осонні. (ЧТ: 169).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

осоння — осо́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
осоння — ОСОННЯ – ПІДСОННЯ Осоння. Незатінене місце, що освітлюється й обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев’ятій, коли на осонні вже стало жарко (З. Літературне слововживання
осоння — Відсоння, пригрів, ок. припека. Словник синонімів Караванського
осоння — -я, осонь, -і, с., діал. 1》 Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2》 Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
осоння — ОСО́ННЯ, я, с. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев'ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (З. Тулуб); Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
осоння — ОСО́ННЯ (незатінене місце, що освітлюється та підігрівається сонцем), ПІДСО́ННЯ, ПРИ́ГРІВ, ВІДСО́ННЯ. Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Ю. Мушкетик); Жито половіє на підсонні, застилає колос небокрай (М. Словник синонімів української мови
осоння — Осо́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
осоння — ОСО́ННЯ, я, с. 1. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев’ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
осоння — Осоння, -ня́ с. Мѣсто освѣщаемое солнцемъ. Нѣж. у. Словник української мови Грінченка