осотати
ОСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, діал.
Обплутати.
* Образно. Солодкий сон чіпким павутинням осотав усе тіло [Ганни] (В. Козаченко);
// перен. Повністю заволодіти ким-небудь.
А тепер так осотали його справи, що він зовсім уже не помічає її біля себе? (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)