оспорювати
ОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСПО́РИТИ, рю, риш, док., що.
1. Висловлювати свою незгоду з чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати.
Нечисленні та безсилі власники не насмілювались оспорювати протизаконні грабежі, а скаржитися не було кому (Юліан Опільський);
Древні мали і богів мистецтва і богів ремесла, і перші не оспорювали влади других, мабуть, розуміючи, що слову передувало діло (з публіц. літ.);
Пилип хотів оспорити цю думку (О. Гаврилюк).
2. юр. Домагатися відновлення свого права на що-небудь через суд.
Останнім часом судова практика направлена на розширення кола осіб.., які можуть оспорювати в судовому порядку своє відношення до домоволодіння нарівні з основним забудовником (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)