оспорювати

ОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСПО́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Висловлювати свою незгоду з ким-, чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати.

Древні мали і богів мистецтва і богів ремесла, і перші не оспорювали влади других, мабуть, розуміючи, що слову передувало діло (Талант.., 1958, 203);

Пилип хотів оспорити цю думку (Гавр., Вибр., 1949, 154).

2. юр. Домагатися відновлення свого права на що-небудь через суд.

Останнім часом судова практика направлена на розширення кола осіб.., які можуть оспорювати в судовому порядку своє відношення до домоволодіння нарівні з основним забудовником (Рад. право, 6, 1960, 53).

Значення в інших словниках

1. оспорювати — оспо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оспорювати — -юю, -юєш, недок., оспорити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Висловлювати свою незгоду з ким-, чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати. 2》 юр. Домагатися відновлення свого права на що-небудь через суд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оспорювати — ОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСПО́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. Висловлювати свою незгоду з чим-небудь, брати під сумнів щось; заперечувати.  Словник української мови у 20 томах
4. оспорювати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти...  Словник синонімів української мови