остаточно

ОСТАТО́ЧНО, присл.

Повністю, цілком; до кінця.

– Коли пан улаштує тут ярмарок.., справа остаточно залагодиться (З. Тулуб);

Ніна .. думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (О. Донченко);

Дощ остаточно змив з одягу шкарубке багно (М. Руденко);

// Безповоротно, назавжди.

Після того, як загін Килигея остаточно закріпився в Хорлах, на нього .. було покладено охорону всього чорноморського узбережжя (О. Гончар);

Він або мусить іти без перерви й дійти, або ж .. загинути, напевно й остаточно (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. остаточно — остато́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. остаточно — I вкрай, геть, доконечно, зовсім, украй, цілковито, цілком Фразеологічні синоніми: до кінця; до краю; до послідку; до решти II див. зовсім  Словник синонімів Вусика
3. остаточно — присл. Повністю, цілком; до кінця. || Без якихось змін; безповоротно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остаточно — остаточно урешті-решт (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. остаточно — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм.  Словник синонімів української мови
6. остаточно — Остато́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. остаточно — ОСТАТО́ЧНО, присл. Повністю, цілком; до кінця. — Коли пан улаштує тут ярмарок.., справа остаточно залагодиться (Тулуб, Людолови, І, 1957, 26); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (Донч.  Словник української мови в 11 томах