остаточок

ОСТА́ТОЧОК, чка, ч., заст.

Зменш. до оста́ток.

Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав, – Кравець, що, краявши, остаточків не крав (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. остаточок — оста́точок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. остаточок — -чка, ч., заст. Зменш. до остаток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остаточок — ОСТА́ТОЧОК, чка, ч., заст. Зменш. до оста́ток. Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав, — Кравець, що, краявши, остаточків не крав (Боров., Тв., 1957, 131).  Словник української мови в 11 томах