остистий
ОСТИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має великі остюки.
Син милується остистим пучком, колос як перебраний!.. Сортове жито, зернисте (К. Гордієнко);
// Для якого характерні такі остюки.
Навколо .. плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці (М. Стельмах).
2. перен. Схожий на пучок остюків; колючий.
Німець мовчав, одстобурчивши остисту бороду (Панас Мирний).
3. спец. Який має вигляд ості, остей.
Вершини поперекових і остистих відростків хребців до 18 років .. лишаються вкритими хрящем (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)