остовпіння
ОСТОВПІ́ННЯ, я, с.
Стан за знач. остовпі́ти.
Якусь мить він стояв у німому остовпінні, вхопившись рукою за щоку (П. Колесник);
Після перших секунд остовпіння Микоша аж тепер зрозумів, що сталося (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)