остовпіти
ОСТОВПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Втратити здатність рухатися, раптово завмерти від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін.
Мотуз остовпів і не міг і слова промовить (І. Нечуй-Левицький);
Тихін .. щось місив у ночвах на лаві. Як тільки рипнули двері, став і повернув голову, та так і остовпів (А. Головко);
Поява Запорожця так вразила Вітрову, що вона в першу хвилину навіть не розгубилася, а просто остовпіла (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)