осточортіти
ОСТОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., зневажл.
До краю обриднути; остогидіти.
Учитись було Піхтіреві за велику муку: нулі.., насмішки, батьків батіг – усе це йому осточортіло до нудоти (С. Васильченко);
– Я людям всім осточортів І остогид (В. Самійленко);
Парася із своїм чарльстоном більш ніж осточортіла Сергієві, але спиняти її він не міг (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)