осточортілий
ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл.
До краю обридлий; остогидлий.
Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник);
Геть осточортілий послух, що вічно тяжить над його душею!.. (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)