осточортілий

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.

Значення в інших словниках

1. осточортілий — осточорті́лий прикметник зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. осточортілий — -а, -е, зневажл. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осточортіти. 2》 у знач. прикм. До краю обридлий; остогидлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осточортілий — ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл. До краю обридлий; остогидлий. Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Геть осточортілий послух, що вічно тяжить над його душею!.. (Ю. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
4. осточортілий — ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ, а, е, зневажл. До краю обридлий; остогидлий. Він бачив, що Славко радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (Кол., Терен.., 1959, 51).  Словник української мови в 11 томах