осуга
ОСУ́ГА, и, ж.
1. Масні або іржаві плями на воді, рідині.
Заволокло курявою срібне плесо лиману, і вода в ньому потьмарилася, вкриваючись іржавою осугою (В. Кучер);
На поверхні ставків попливла осуга та пір'я .. диких качок (М. Рудь);
* У порівн. В несходимих джунглях цього міста Все впаде осугою на дні – Горе, розпач.., вигуки гучні (Л. Дмитерко).
2. Те саме, що сма́га́ 2.
Тонкі, вкриті сизою осугою, губи ховалися під довгими шпакуватими вусами (П. Панч);
Матрос ворушить спраглими губами, на яких запеклася жовта осуга (В. Кучер);
Жадібно пила сама [Марія], відчуваючи, як розсмоктується суха осуга в горлі (В. Яворівський).
3. перен. Неприємне відчуття, що залишається після чого-небудь.
Після пам'ятної розмови в хаті Очеретьків, коли в нього на душі залишалася неприємна осуга, він не наважувався на побачення з Тетяною (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)