осуджений
ОСУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до осуди́ти.
Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи (О. Довженко);
Скажіть-бо: яка наруга, чия зрада штовхнула вас на осуджений тут вчинок? (Д. Міщенко);
Ти вернешся туди, звідки прийшов, виконавши своє покликання на землі. Вернешся, осуджений світом (Р. Іваничук);
// осу́джено, безос. пред.
Сомка, Золотаренка і ще кількох суджено за зраду, осуджено і стято, без всякої вини (М. Грушевський);
// у знач. ім. осу́джений, ного, ч.; осу́джена, ної, ж. Людина, яку суд визнав у чомусь винною і засудив до якого-небудь покарання.
– Осудженого було підвезуть верхи під шибеницю, накинуть йому на шию сільце та й шмагонуть коня нагайкою (О. Стороженко);
Чи не надто багато в суспільстві осуджених, наркоманів, психічно хворих? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)