осібний
ОСІ́БНИЙ, а, е.
1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5.
В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; .. високі і вузенькі нагору (Леся Українка);
Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось .. осібних рис нашого життя (з газ.);
– Осібних привілегій [привілеїв] для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти (А. Кримський).
2. Належний окремій особі; власний, приватний.
Всюди ту осібну землю видко – Смуги, межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка... (І. Нехода);
Уявіть собі місто, огороджене високим муром. Усередині його чимало осібних господарств, оточених парканом (із журн.);
// Власт. окремій особі; особистий.
[Кай Летіцій:] І хоч який він є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)