1. Словник української мови у 20 томах

осібний

ОСІ́БНИЙ, а, е.

1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5.

В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; .. високі і вузенькі нагору (Леся Українка);

Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось .. осібних рис нашого життя (з газ.);

– Осібних привілегій [привілеїв] для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти (А. Кримський).

2. Належний окремій особі; власний, приватний.

Всюди ту осібну землю видко – Смуги, межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка... (І. Нехода);

Уявіть собі місто, огороджене високим муром. Усередині його чимало осібних господарств, оточених парканом (із журн.);

// Власт. окремій особі; особистий.

[Кай Летіцій:] І хоч який він є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осібний — осі́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. осібний — Осі́бний. 1. Окремий. Для сих справ буде мати осібний виділ (Б., 1895, 11, 2), Двірник не мас права без осібного дозволу Ради громадскої переступити прелімінар, т. зн. видати на що-небудь більше гроший, ніж ухвалила Рада (См. Українська літературна мова на Буковині
  3. осібний — див. ОКРЕМИЙ.. Словник синонімів Караванського
  4. осібний — -а, -е. 1》 Те саме, що окремий 1), 2), 5). 2》 Належний окремій особі; власний, власницький. || Власт. окремій особі. 3》 Особливий, своєрідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осібний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
  6. осібний — Осі́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. осібний — ОСІ́БНИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5. В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; ..високі і вузенькі нагору (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. осібний — Осібний, -а, -е Особый, особенный, отдѣльный. Словник української мови Грінченка