1. Словник української мови в 11 томах

осібний

ОСІ́БНИЙ, а, е, рідко.

1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5.

В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; ..високі і вузенькі нагору (Л. Укр., III, 1952, 346);

Перебираємо в пам’яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось окремих, часом навіть осібних рис нашого життя (Літ. Укр., 24.V 1966, 1);

— Осібних привілегій для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти (Крим., Вибр., 1965, 314).

2. Належний окремій особі; власний, власницький.

Всюди ту осібну землю видко — Смуги, межі… Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка… (Нех., Під.. зорею, 1950, 214);

// Власт. окремій особі.

[Кай Летіцій:] І хоч який він є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Л. Укр., II, 1951, 361).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осібний — осі́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. осібний — Осі́бний. 1. Окремий. Для сих справ буде мати осібний виділ (Б., 1895, 11, 2), Двірник не мас права без осібного дозволу Ради громадскої переступити прелімінар, т. зн. видати на що-небудь більше гроший, ніж ухвалила Рада (См. Українська літературна мова на Буковині
  3. осібний — див. ОКРЕМИЙ.. Словник синонімів Караванського
  4. осібний — -а, -е. 1》 Те саме, що окремий 1), 2), 5). 2》 Належний окремій особі; власний, власницький. || Власт. окремій особі. 3》 Особливий, своєрідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осібний — ОСІ́БНИЙ, а, е. 1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5. В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; .. високі і вузенькі нагору (Леся Українка); Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам... Словник української мови у 20 томах
  6. осібний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
  7. осібний — Осі́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. осібний — Осібний, -а, -е Особый, особенный, отдѣльный. Словник української мови Грінченка