осідлати
ОСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого. Накласти й закріпити сідло на спині (коня або іншої тварини).
Отак, сину, Помолившись Богу, Осідлаєм буланого Та й гайда в дорогу! (Т. Шевченко);
Ісхак кілька днів сумлінно вправлявся в стрілянні, потім осідлав улюбленого скакуна .. і помчав на весілля (З. Тулуб).
2. кого, що, перен., розм. Сісти кому-небудь на спину.
– Діду! Боротися! І дзвінко реготав [онук], поваливши діда на килим і осідлавши його (В. Кучер);
// Сісти на що-небудь зверху.
Бородатий рибалка .. осідлав нахиленого стовбура сухої верби і напружено стежив за поплавком (М. Руденко).
3. кого, перен., розм. Підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі.
Троянців з ними як з'єднаєш, Тогді [тоді] і Турна осідлаєш, Все військо виб'єш до ноги (І. Котляревський);
Перешіптувались люди.., похитували головами. Не бісовий Колісник – і такого пана осідлав! (Панас Мирний);
// що. Оволодіти чим-небудь, освоїти щось.
Бач, вже машину осідлав [Захар], електровоза водить (П. Дорошко).
4. перен., військ. Узяти під контроль (дорогу, висоту і т. ін.), захопивши основні позиції.
[Грисюк (читає):] Ворог чинить шалений опір .. Завдання вашому з'єднанню осідлати залізницю Фастів – Київ (Яків Баш);
За добу вони мали перевалити хребет, .. а надвечір наступного дня вийти з двох боків у тилу ворога і непомітно осідлати шосе (О. Гончар);
Осідлати висоту.
(1) Осідла́ти но́са (ніс) окуля́рами, жарт. – накласти, прикріпити окуляри на ніс.
Він почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осідлала сухого, як ключка, носа своїми окулярами .. й роздивлялась на його (І. Нечуй-Левицький);
Семеренко вихопив з кишені окуляри, осідлав ними ніс (А. Хижняк).
◇ (2) Осідла́ти Пега́са, книжн., жарт. – навчитися писати поетичні твори, стати поетом.
Думається мені: коли такий наш [поетів] фатум неминучий, то даремне й тікати від нього, а хто не хоче коритись, нехай осідлає .. Пегаса (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)