осідок
ОСІ́ДОК, дку, ч.
Постійне місце перебування, розташування кого-, чого-небудь; резиденція.
Це – повітове місто, осідок староства й окружного суду (Л. Мартович);
Поглядав [Карпо] кудись туди, де мав бути Дніпро, а значить, .. осідок козаків (Г. Колісник);
Святослав [князь] готовий був залишитись назавжди в Болгарії, де він вибрав собі осідок (з наук. літ.);
// Житло, помешкання.
З вулиці осідок відгороджений парканом (С. Скляренко);
// Притулок, пристановище.
– Учня тобі треба взяти, брате Остапе, – сказав Шевченко .. – Та треба, – відповідає Вересай, – ось як впишусь до старечого цеху в Миргороді та знайду осідок – візьму учня (Ф. Бурлака);
Вагончик – осідок на колесах, себто будь-коли можуть під'їхати, зачеплять гаком .. та й потягнуть твою хату на інше якесь будівництво (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)