осілий
ОСІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до осі́сти 1, 2, 4, 8.
Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених .. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Іван Ле);
Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Н. Кобринська);
Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (М. Стельмах);
Висіяне у вологий, але не досить осілий ґрунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (з наук. літ.);
Осіла від часу хата.
2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці.
Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Іван Ле);
Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завадки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Ірина Вільде);
// Пов'язаний з постійним проживанням на одному місці.
Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (з наук. літ.);
Осіле життя.
3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин).
Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (з навч. літ.);
Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [за перелітних] (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)