отоді
ОТОДІ́, присл., розм.
Те саме, що тоді́; ось тоді; от тоді.
Так отак хіба, небого? Ні ти нас не знаєш, Ні ми тебе. А поживеш, Роздивишся в хаті, Та й ми тебе побачимо, – Отоді й за плату (Т. Шевченко);
Думав [Давид] про Матюху з його компанією, про позавчорашній сход, про збори в себе в хаті, отоді, увечері (А. Головко);
– Отоді за лісом мене вцілив печеніг... стрілою в груди... Але я вистояв (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)