отроковиця
ОТРОКОВИ́ЦЯ, і, ж., ц.-с.
Дівчинка-підліток.
І муз британських небилиці Тривожать сон отроковиці (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Отроковиця білявенька, спітніла, розхристана, з кісками в усі боки, вела та й вела співака чубатого до Мономахового трону (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)