отрочий
О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн.
Стос. до отроцтва.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн.
Стос. до отроцтва.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)