отрочий
О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (Рильський, III, 1955, 193).
Словник української мови (СУМ-11)О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (Рильський, III, 1955, 193).
Словник української мови (СУМ-11)