отроцтво
О́ТРОЦТВО, а, с., книжн. Вік між дитинством і юністю.
За серце, з отроцтва огріване добром, Хоч і не раз, на жаль, повите у тумани, Подяку вам, брати, складаю вам обом (Рильський, Поеми, 1957, 209);
Протягом усього дитинства, отроцтва і юності відбувається формування психіки людини (Шк. гігієна, 1954, 58).
Словник української мови (СУМ-11)