отуманення

ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. отума́нити і стан за знач. отума́нитися.

Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. отуманення — отума́нення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. отуманення — -я, с., розм. Дія і стан за знач. отуманити і отуманитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отуманення — ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. отума́нити і отума́нитися. Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Коб., II, 1956, 36).  Словник української мови в 11 томах