отуманення
ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. отума́нити і отума́нитися.
Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Коб., II, 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. отума́нити і отума́нитися.
Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Коб., II, 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)