отупіння

ОТУПІ́ННЯ, я, с.

Стан за знач. отупі́ти.

Ні болю він не чув, ні жалю в серці, А лиш безсилля, повне отупіння (І. Франко);

Маруся слухала всього того, мов кам'яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Г. Хоткевич);

Підіпригора .. з отупінням ждав найгіршого: адже не хмарка, а чорна хмара нависла над його головою (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. отупіння — отупі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. отупіння — -я, с. Стан за знач. отупіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отупіння — ОТУПІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. отупі́ти. Ні болю він не чув, ні жалю в серці, А лиш безсилля, повне отупіння (Фр., X, 1954, 371); Маруся слухала всього того, мов кам’яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Хотк.  Словник української мови в 11 томах