отупіло
ОТУПІ́ЛО.
Присл. до отупі́лий 2.
Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура);
– Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)ОТУПІ́ЛО.
Присл. до отупі́лий 2.
Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура);
– Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)