отупіло —
Присл. до отупілий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
отупіло —
ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2. Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура); – Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови у 20 томах
отупіло —
ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2. Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (Кочура, Зол. грамота, 1960, 248).
Словник української мови в 11 томах