отупіло

ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2.

Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (Кочура, Зол. грамота, 1960, 248).

Значення в інших словниках

1. отупіло — отупі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. отупіло — Присл. до отупілий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отупіло — ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2. Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура); – Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах