Значення в інших словниках
-
отупілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до отупіти. 2》 у знач. прикм.Який виражає тупість, отупіння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
отупілий —
ОТУПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до отупі́ти. Вони стали на ґанку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на людських стражданнях тюремника (М.
Словник української мови у 20 томах
-
отупілий —
ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗАЛЯ́КАНИЙ (який став боязким, несміливим через постійний страх перед ким-, чим-небудь).
Словник синонімів української мови
-
отупілий —
ОТУПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до отупі́ти. Вони стали на ганку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на людських стражданнях тюремника (Стельмах, І, 1962, 452); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах