Великий тлумачний словник сучасної мови

отупілий

отупі́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до отупіти.

2》 у знач. прикм.Який виражає тупість, отупіння.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. отупілий — отупі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. отупілий — ОТУПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до отупі́ти. Вони стали на ґанку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на людських стражданнях тюремника (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. отупілий — ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗАЛЯ́КАНИЙ (який став боязким, несміливим через постійний страх перед ким-, чим-небудь).  Словник синонімів української мови
  4. отупілий — ОТУПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до отупі́ти. Вони стали на ганку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на людських стражданнях тюремника (Стельмах, І, 1962, 452); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах