отчизна

ОТЧИ́ЗНА, и, ж., заст.

1. уроч. Вітчизна.

Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Л. Боровиковський);

Піднявсь страшенний невгасимий пожар із Запорожжя – піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш);

Отчизни іншої нема в нас і не буде (М. Рильський).

2. Спадщина від батьків; ба́тьківщина.

Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. отчизна — див. батьківщина  Словник синонімів Вусика
2. отчизна — -и, ж., заст. 1》 уроч. Вітчизна. 2》 Спадщина від батьків; батьківщина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отчизна — Батьківщина, див. вітчизна  Словник чужослів Павло Штепа
4. отчизна — Отчи́зна, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. отчизна — ОТЧИ́ЗНА, и, ж., заст. 1. уроч. Вітчизна. Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Бор., Тв., 1957, 89)...  Словник української мови в 11 томах
6. отчизна — Отчизна, -ни ж. 1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.  Словник української мови Грінченка