отчий
О́ТЧИЙ, а, е, заст., уроч.
Батьківський.
Київ криється туманом, Голубим, як отчий дим... (М. Рильський);
Сонце залишалося в них [у партизанів] позаду, як залишилися їхні домівки, їхні отчі місця (П. Загребельний);
Помремо на чужині, шукавши отчого порогу (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)