офіцерик

ОФІЦЕ́РИК, а, ч., розм.

1. Молодий офіцер.

Трапилось так, що старший над Ігнатом був молодесенький офіцерик (П. Куліш);

Молодий офіцерик-верхівець віддавав наказ козакам (О. Довженко);

Він найбільше стерігся отких “херувимів”, як прозвали поміж собою старі солдати щойно спечених офіцериків (А. Дімаров).

2. зневажл. Зменш. до офіце́р.

Офіцерик кинув оком на мовчазну валку селян (В. Винниченко);

Мати .. непогано малювала, грала на арфі, мріяла про освіченого красеня чоловіка і закінчила тим, що збігла з дому з якимось офіцериком (Ю. Збанацький);

Скаженіли німецькі офіцерики (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. офіцерик — офіце́рик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. офіцерик — -а, ч., розм. 1》 Молодий офіцер. 2》 Зневажл. до офіцер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. офіцерик — ОФІЦЕ́РИК, а, ч., розм. 1. Молодий офіцер. Трапилось так, що старший над Ігнатом був молодесенький офіцерик (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Молодий офіцерик-верхівець віддавав наказ козакам (Довж., Зач. Десна, 1957, 222). 2. Зневажл. до офіце́р. Мати..  Словник української мови в 11 томах